Михайло щойно прийшов додому після довгого робочого дня і був радий нарешті відпочити, коли постукали у двері. Він відкрив, і там стояв кур’єр із великим букетом квітів. “Це для Ганни Сергіївни” – сказав кур’єр, простягаючи Михайлу букет. Михайло був здивований. “А від кого?” Кур’єр перевірив свої папери. “Від Владика”. Михайло насупився. Ганна, його дружина, ніколи не згадувала про жодного Владика. Чоловік почав мучитися сумнівами. Можливо, у Ганни є хтось інший? Як би там не було, він прийняв квіти і зачинив двері. Коли Ганна повернулася додому,
Михайло одразу запитав її про квіти. “Ганно, тобі надіслали квіти від якогось Владика. Ти знаєш, хто це?” Ганна здивовано подивилася на квіти, а потім Михайла. “Владик? А, напевно, це один із моїх пацієнтів. Я допомагала йому з реабілітацією після травми”. Михайло відчув, як напруга залишає його тіло. “А, зрозумів. Я просто… ну, ти знаєш, ніколи не говорила про цього Владика, і я подумав… ну, неважливо”. Ганна посміхнулася і поцілувала його в щоку. “Я розумію, любий. Вибач, що не розповіла тобі про нього раніше. Він просто пацієнт, і я не думала, що це важливо”. Михайло теж усміхнувся у відповідь. “Ні, це я повинен вибачитись за
свої дурні думки”. Вони обнялися, і Михайло відчув, як сумніви залишають його. Він знав, що може довіряти Ганні, і був щасливий, що саме вона його дружина. Наступного дня Михайло вирішив зробити сюрприз для Ганни. Він купив їй букет її улюблених квітів та приніс їх додому після роботи. “Для найкращої дружини на світі” – сказав він, простягаючи Ганні квіти. Ганна схопила його за шию, потягла до себе та поцілувала. “Дякую, любий. Ти теж найкращий”. Михайло був щасливим. Сумніви залишилися в минулому, і він був упевнений у своїх почуттях до Ганни. Він знав, що тепер вони точно зможуть подолати всі труднощі разом.