Кузьма, електрик, відчув щось дивне при падінні зі стовпа. Під час падіння йому здалося, що він зможе перетворити падіння на політ, якщо змахне руками. Однак, не встигнувши цього зробити, він упав на землю. Прокинувшись на лікарняному ліжку, вкритий гіпсом, він поцікавився своїм місцезнаходженням.
Поруч із ним була його дружина, Діна. Спочатку Кузьма переплутав день тижня, але потім дізнався від Діни, що після падіння в понеділок він пролежав непритомний цілий тиждень. Згадуючи своє падіння, він із гумором розповідав про те, що йому здавалося, що він не падає, а летить.
Бажаючи передати свої відчуття від польоту, Кузьма попросив у Діни ручку та папір. Жінка була спантеличена і стурбована, припустивши, що їй слід викликати лікаря. Чоловік заспокоїв її і пояснив, що під час польоту він встиг навіть скласти вірш.
Вірш, присвячений свободі душі, відбивав його трансформаційний досвід, але Кузьма попросив нікому не показувати. Діна, вражена несподіваною поетичною стороною свого чоловіка, зі сльозами на очах висловила побоювання, що їй доведеться жити із новоявленим поетом. Іноді, здавалося б, нещасні випадки можуть обернутися таким незрозумілим щастям.