Юрій одружився повторно, від другого шлюбу він мав уже трьох дітей. Спілкування із колишньою дружиною зводилося лише до фінансових питань. Змучений своїми батьківськими обов’язками, він якось повідомив своїй новій дружини Наталі, що про дітей не може бути й мови. Незважаючи на мрію Наталії про материнство, Юрій залишався непохитним, пропонуючи їй вийти заміж за іншого, якщо вона хоче стати матір’ю.
Він навіть погрожував обнулити своє існування у її житті, якщо вона знову порушить цю тему. З небажанням Наталя, здавалося, прийняла його рішення. Так минуло півроку, поки одного разу вона не повідомила Юрія про свою ваrітність. Ледве стримуючи своє обурення, він витлумачив її явну радість як знак того, що ситуація змінюється. — Я знала, що ти передумаєш, — сказала вона, наближаючись, щоб обійняти його.
Юрій же у відповідь відразу зажадав, щоб вона зібрала речі і пішла. -Ти сама обрала цей шлях. Не чекай від мене жодної підтримки чи визнання дитини. Ти мала слухати мене, — говорив він люто. Наталя, не вагаючись, вирішила виховувати дитину одна, розуміючи, що так набагато краще, ніж ростити її з таким боягузливим чоловіком, як Юрій.