Останнім часом моя дочка Вероніка перебувала в піднесеному настрої, її постійні мрії та веселі посмішки натякали на закоханість. Бачачи це, я відверто поговорила з нею про її загадкового кавалера і про те, як він вплине на навчання в університеті. Вже наступних вихідних вона познайомила нас з Артемом.
Артем, який прийшов з квітами та тортом, виявився незалежним, фінансово забезпеченим і дуже розважливим молодим чоловіком, який вразив мене своєю відповідальністю. Однак він також був сином Миколи Тимченка, людини, яку мій чоловік не схвалював через його погану репутацію. Чоловік турбувався про майбутнє Вероніки із сином Миколи. Я нагадала чоловікові, що характер людини не визначається її батьками, навівши приклад його власного важкого батька.
Я закликала його поважати рішення Вероніки та підтримати її щастя. І хоча я сама не була впевнена, що мої слова потрапили в ціль, ми все ж таки благословили шлюб Вероніки та Артема, коли вони оголосили про це. Після весілля Артем відкрив станцію технічного обслуговування, невпинно працюючи над забезпеченням фінансової стабільності їхньої родини. Коли народилася їхня перша дитина, Захарчик, Артем зустрів Вероніку квітами та повітряними кульками.
Їхній достаток був очевидним у новому будинку, і Артем навіть запропонував моєму чоловікові посаду менеджера на новій станції техобслуговування. Сьогодні Вероніка – кохана мати і дружина, яка живе в комфорті і навіть не підозрює, що її батько спочатку не схвалював Артема. На щастя, мої поради переконали чоловіка поважати вибір доньки, наголосивши, що людина не визначається своїми батьками.