Наше новосілля пройшло з приголомшливим успіхом, гості хвалили наш новий будинок, ремонт та стиль інтер’єру. Вони хвалили мого чоловіка Андрія за забезпечення нас, а також мої зусилля щодо створення затишку у домі. Все б нічого, але похвала здалася мені дещо нетактовною. Я не просто домогосподарка; я теж маю кар’єру, але двох дітей я виховую переважно одна, у зв’язку з частою відсутністю Андрія.
Напруженість почала наростати, коли наші гості почали критикувати мій вибір штор, і Андрій без сорому додав свою критику з цього питання. Незважаючи на їхні коментарі, я стояла на своєму, захищаючи свої рішення у дуже різкій, на думку багатьох, формі. Наші гості, особливо моя мати і свекруха, здавались приголомшеними моєю відвертістю, але що поробиш, не мовчати ж мені, поки мою працю знецінюють.
Мама порадила мені притримати язика, але я нагадала їй, що надто довго мовчала. Адже, незважаючи на наше, здавалося б, ідеальне життя, я часто відчувала себе самотньою проти всіх домашніх обов’язків, що звалилися на мене відразу після заміжжя. Побіжний перегляд наших сімейних фотографій підтвердив мої відчуття: я на всіх фотографіях була з дітьми, а Андрій переважно був один, тільки зі мною чи з друзями; з дітьми в нього навіть фотографій не було.
Проблема в тому, що багато хто вважає, що незалежно від того, скільки грошей я заробляю, я все одно не зможу сама приймати правильні рішення вдома через те, що я жінка. Коли вже суспільство викине зі своєї голови упередження про те, що місце жінки – на кухні, чи що чоловік завжди важливіший?! Про рівність ніби ніхто й не чув.