Катерина готувала для своєї дочки Віри фірмові котлети та інші домашні смаколики. Домовита жінка, яка почала рано старіти, зберігала у своєму серці величезну кількість доброти. Незважаючи на те, що вона виглядала старше за свої роки, ніхто не смів засуджувати її, оскільки краса її душі перевершувала всі фізичні дані. Катерина з чоловіком Юрієм часто приїжджала до родичів до села. Юрію подобалася щирість родичів дружини, смачна їжа та чиста радість, яку приносили ці візити. Подружжя мріяло купити будинок у селі та залишити міське життя позаду.
Їхні мрії оберталися навколо будинку, який продавався вже кілька років і належав людині на прізвище Микитенко. Протягом багатьох років брат Катерини Василь переконував їх купити цей будинок. Розташований поруч із озером, маленький особняк був ідеальним. Зрештою, вони вирішили подивитися та купити будинок. Господар, наполегливий чоловік, на ім’я Толік, не хотів знижувати ціну. Але Юрій та Катерина побачили потенціал житла, і навіть вирішили придбати голубницю, яка додавалася до будинку.
У результаті погодилися на ціну. Катерина була у нестямі від щастя, бо давно мріяла повернутися до рідного села. Коли їхня дочка Віра та зять Олег дізналися про покупку, то були здивовані та стурбовані відповідальністю за сімейний бізнес у місті. Але Юрій та Катерина запевнили їх, що все буде добре. Пройшло багато років, Олег та Віра звикли до своїх ролей. Олег розмірковував про життя своїх родичів у селі. Їхнє щастя, любов до села і знову набута пристрасть до розведення голубів та бджільництва надихали їх рухатися далі.
Більше того, Віра навіть почала подумувати про купівлю будинку, що продається через озеро від будинку її батьків, вважаючи, що їхня дочка Іра, яка вже майже досягла шлюбного віку, могла б оцінити зміни, пов’язані з “кам’яними джунглями” міста. Початкове рішення купити будинок у селі стало символізувати для Юрія та Катерини щось більше, ніж просто зміну місця проживання. Це було повернення до свого коріння – до життя, наповненого простими задоволеннями, сім’єю і, найголовніше, місцем, де їхня душа почувала себе спокійно.