Шумна дорога проходила химерним селом, де серпневе сонце палило землю доти, доки ввечері не з’являвся прохолодний вітерець. Тут бабуся Катерина проводила свої дні на літній кухні, готуючи закрутки, щоб в хаті не було душно. Вона надавала особливу перевагу малиновому варенню для своєї улюбленої доньки, Юлечки, яка приїжджала щоліта. Катерина дорожила цими візитами, незважаючи на м’які зауваження Юлечки щодо старомодної звички Катерини робити консерви.
Юлечка навіть умовляла мати переїхати з нею в місто, але невимовні узи прив’язали Катерину до сільського будинку. Якось увечері, коли Катерина лягла спати, на вулиці піднялася метушня. Нові сусіди вдавалися до чергових галасливих витівок. Зовні Катерина виявила маленьку дівчинку, Іру, яка сиділа сама. Катерина прийняла її до свого дому, запропонувавши їжу та втіху. Іра стала часто відвідувати Катерину.
Ірочку покохала і Юля, яка часом ненадовго заходила до неї із чоловіком. Коли осінь перейшла в зиму, Катерина та Іра зблизилися максимально. І ось, одного вечора Іра попросила притулку в будинку Катерини після розладу у своєму власному . Пізніше тієї ж ночі будинок Іри охопила пожежа. Хоча батьки Іри вижили, їх позбавили батьківських прав, а Іру відправили до дитячого будинку.
У сльо зах Катерина поділилася новинами із Юлечкою. Коли Юлечка запропонувала удочерити Іру, у всіх з’явився промінчик надії, що невдовзі все налагодиться, і все нарешті буде добре. Через кілька місяців Катерина з Ірою в якості нових членів сім’ї переїхали в місто і возз’єдналися з Юлечкою та її чоловіком, який, будучи сиротою, був дуже радий такому розкладу. Разом вони розпочали нове життя, як одна велика родина.