– Немає свекрухи – немає проблем, – заявила Світлана. Будучи заміжньою майже десять років, вона так і не змогла налагодити стосунки з матір’ю свого чоловіка Сергія. Спочатку Світлана прагнула повної гармонії, але після народження доньки зрозуміла, що догодити свекрусі практично неможливо. Сергій підтримував контакт із матір’ю, а Світлана не втручалася. – Ваші діти знають свою бабусю? – Запитала якось подруга Світлани, Оксана. – Ніна Петрівна ніколи не виявляла інтересу до онуків, – відверто відповіла Світлана.
Нездатність Світлани завоювати схвалення Ніни Петрівни пояснювалася тим, що та не схвалювала одруження сина зі своєю секретаркою, незважаючи на досягнення Світлани. Світлана була родом з маленького села, рано втратила батьків і досягла успіху самостійно. Любов Сергія до неї була миттєвою, і вони швидко побралися, не звертаючи уваги на заперечення матері Сергія. Несхвалення Ніни Петрівни було помітно ще до весілля. Вона постійно критикувала Світлану, на що Сергій шепотів лише: «Не зважай, вона просто ревнує».
Якось, після народження онука, Ніна Петрівна несподівано приїхала в гості та була засмучена відсутністю святкового прийому на честь її візиту. Світлана, змучена материнством, не зрозуміла обурення. Вони не планували сімейну вечерю, а Ніна Петрівна не повідомила про свої очікування. Хоча Ніна Петрівна здійснила ще кілька візитів із подарунками, Світлана продовжувала її дратувати. – Вона не хоче визнавати нашу сім’ю, – пояснила Світлана Оксані, – Сергій із нею розмовляє, але вона ніколи не питає ні про мене, ні про онука.
Щодо потреби дітей у бабусі, Світлана знайшла рішення у дружбі з тіткою Валею, коханою сусідкою. Оксана здивувалася, що діти так і не познайомилися зі своєю біологічною бабусею належним чином. Світлана ж стверджувала: – Вона зробила свій вибір. Якщо вона хотіла здорових родинних стосунків, то їй тут раді. Але я не буду зі шкіри геть лізти, щоб задовольнити її примхи. Світлана вважала, що, якби Ніна Петрівна справді любила свого сина, вона прийняла б його сім’ю. Однак у результаті дівчина вирішила, що вони можуть жити і процвітати без неї.