Ми з чоловіком, Михайлом, одружені вже давно. Проте вже майже рік, як він втратив роботу і з того часу сидить удома. Компанія зіткнулася з труднощами, і багато співробітників, у тому числі Михайла, було звільнено. Спочатку я вважала, що безробіття – це лише тимчасова невдача і що з часом все стане на свої місця. Я думала, що після короткого періоду пошуку він знайде нову роботу, адаптується в новому колективі, і все повернеться на свої кола. На жаль, це обернулося для нас тривалою кризою. Щоб вирішити ситуацію, я запропонувала переїхати до іншого міста.
У нашому маленькому містечку було мало перспектив для працевлаштування, і я вважала, що переїзд у велике місто збільшить наші шанси знайти хорошу роботу. Крім того, наші діти скоро мали розпочати навчання в університеті, і було б корисно жити ближче до їхніх майбутніх навчальних закладів. Переїзд вимагає багато нер вів, зусиль і чимало коштів, але я вже встигла накопичити трохи грошей і була мотивована почати все з чистого аркуша. Однак щось утримувало нас від того, щоб зробити ривок та покращити наше життя.
Пошуки роботи Михайлом не мали успіху, і я помітила відсутність будь-яких зусиль з його боку. Здавалося, чоловік був задоволений тим, що не працює, переконуючи себе, що скоро знайде високооплачувану роботу, сидячи на п’ятій точці. Згодом Михайло став більше часу проводити з друзями до пізньої ночі. Хоча в цілому у нього хороший характер, все одно відчувається, що він віддає перевагу друзям та розвагам, а не сім’ї. Мене це засмучує, тому що ясно, що такий підхід не приведе ні до чого доброго.
Мені прикро, що через бездіяльність Михайла мені доводиться рахувати копійки та економити навіть на речах першої необхідності. Моя сім’я на це не заслуговує. Деякі друзі та родичі пропонують мені поїхати з дітьми в інше місто або навіть за кордон у пошуках найкращих можливостей. Але я хвилююся, що Михайло не поїде з нами, залишить мене одну, і я не зможу прогодувати себе та дітей. Починати все спочатку і знайти нового партнера у моєму віці теж буде нелегко. Я застрягла у складній ситуації та розриваюся між прагненням до кращого життя для моїх дітей та невизначеністю участі мого чоловіка.