Світлана Вікторівна добре виховала і сина Олега, і доньку Олену, і вони стали успішними підприємцями з пристойним прибутком. Однак, якщо Олена була щаслива у шлюбі та мала дитину, то особисте життя Олега складалося не так гладко. Хоча в нього й були стосунки, вони були недовговічними та несерйозними. Крім того, багато колишніх дівчат Олега, здавалося, більше цікавилися його багатством, ніж ним самим.
Якось Олег зустрів Віру, жінку, яка не заглядала йому в гаманець і зачарувала його своєю добротою та легким характером. Незважаючи на наявність двох маленьких дітей від попередніх стосунків, Олег закохався у неї та твердо вирішив зробити її своєю дружиною. Однак, на його здивування Олега, його зазвичай прихильна мати, Світлана Вікторівна, не поділяла його радості: – Як ти можеш їй вірити… У неї діти є! – сказала Світлана Вікторівна.
Незважаючи на сумніви матері, Олег вирішив переїхати до Віри та її дітей та розділити своє щастя з уже своєю родиною. Але мати, як і раніше, не схвалювала його стосунки з Вірою і не хотіла нічого про неї чути. Згодом, однак, думка Світлани Вікторівни стала змінюватися, і коли вона стала слабкою і потребувала допомоги, Віра перша запропонувала доглядати її замість того, щоб найняти чужу людину.
Спочатку Світлана Вікторівна була сердита і вперта, але згодом вона потепліла до Віри та побачила в ній чудову, гуманну людину. Після одужання Світлани Вікторівни Віра продовжувала допомагати їй, і вони навіть стали близькими подругами, на радість Олега. Зрештою, сумніви Світлани Вікторівни виявилися помилковими, і вона навчилася приймати та цінувати свою невістку такою, якою вона є.