Я вийшла заміж за Вадима шість років тому, і з того часу ми живемо у крихітній однокімнатній квартирі, якої ледве вистачає на нас і нашу трирічну дочку. Я б і надалі терпіла, якби випадково не підслухала цікавого факту про свого чоловіка. Виявляється, його мама має дві великі двокімнатні квартири в хорошому районі, а частину зароблених грошей збирає на рахунках, а частину витрачає виключно на себе, наприклад, на ремонт і поїздки до санаторію.
Якось я звернулася до чоловіка з пропозицією помінятися квартирами з його мамою, щоб ми могли переїхати до двокімнатної квартири, а їй віддати нашу однокімнатну. Але Вадим мене не підтримав і сказав, що це квартира його матері, і він не хоче обмежувати стареньку та претендувати на її прибуток. Чоловік свято вірив, що ми впораємось. Я розлютилася, коли дізналася, що у нас усі ці роки була квартира, оформлена на чоловіка, яку Вадим і його мати навмисно приховували від мене.
Я попросила Вадима прокоментувати ситуацію, але він сказав, що вважає це несправедливим жити в тій квартирі, бо мати виховувала його сама, працюючи на двох роботах заради його благополуччя. Вадим вважає, що це квартира його матері, а хто записаний у свідоцтві про власність – це просто формальність. Я не згодна з обманом Вадима та його матері та обурена тим, що вони так довго тримали мене в невіданні.
Минуло шість років, а ми досі живемо з дочкою в тісноті, тоді як у його матері дві просторі квартири. Я хотіла другу дитину, але з квартирою, взятою на п’ять років, це неможливо. У Вадима ті ж думки про другу дитину, так що як же ми вчинимо? Ми накопичуємо гроші, щоби менше брати кредитів і розширюватися, але прикро усвідомлювати, що всі ці роки у нас могла б бути квартира. Я вірю, що колись ми матимемо своє житло, але важко ігнорувати обман, який Вадим і його мати приховували від мене так довго.