Я вийшла заміж 40 років тому і переїхала жити до чоловіка до сусіднього села. Ми жили зі свекрухою і золовкою, які мали паркан, що відділяв їх ділянку від нашої. Я мовчала, щоб уникнути неприємностей, і ми прожили там 18 років, доки мого чоловіка не ста ло. Я відчувала себе самотньою у чужому дворі, але виїхати не могла, бо сестра володіла нашим сімейним будинком.
Тому я вирішила поїхати до Італії на заробітки, сподіваючись знайти вихід із скрутного становища. Я багато працювала і допомагала родичці мого чоловіка чим могла. Проте… відповіді від неї я так і не дочекалася, хоча вклала багато своїх грошей та часу у її сімейне вогнище. Саме тому я просто викреслила невдячних людей зі свого життя. У мене є дочка і два сини, що мешкають у селі.
Завдяки наполегливій роботі в Італії я змогла побудувати великий будинок для себе та купити квартиру для доньки. Коли я повернулася додому на Великдень, моя невістка зв’язалася зі мною та запросила мене та свою сім’ю до себе додому на свята. Я не хотіла їх бачити, але в той же час знала, що не слід відхиляти таку пропозицію, тому відразу ж прийняла пропозицію невістки.
Мій життєвий шлях був не з легких, але, якби мені довелося пройти через все ще раз, щоб прийти до того, що я маю, я б це зробила! Я задоволена вибором, який я зробила, і тим, як склалося моє життя. Я ні про що не шкодую і вважаю, що вчинила правильно, не дозволивши обставинам зруй нувати моє життя.