Ми стояли перед вибором, коли моєму чоловікові Андрію запропонували гарну роботу із високою зарплатою в іншому місті. Ми все-таки вирішили переїхати та розпочати нове життя. Однак перебування в новому місті, де ми нікого не знали, означало, що більшість часу я проводила вдома. Якось ми посва рилися, і, щоб помиритися, мій чоловік подарував мені маленьку собачку, яка була дуже мила і полохлива. Ми довго не могли вибрати ім’я, але зрештою зупинилися на Борисі.
Хоча Борис був чарівний, він також завдав багато шкоди, і ми щосили намагалися навчити його хорошій поведінці. Коли він погано поводився, ми говорили голосніше і тупотіли ногами. Якось Борис розірвав зубами наші нові штори, і я більше не могла виносити його поведінку. Я почала кричати, погрожуючи вигнати його з дому. Однак незабаром я заспокоїлася і продовжила грати з ним, як завжди.
Несподівано хтось подзвонив у двері, і коли я відчинила, то з подивом побачила співробітників правоохоронних органів. Виявилось, що наша сусідка Валя прийняла Бориса за нашу дитину і почула, як я кричу на неї. Вона викликала nоліцію, вважаючи, що я хочу вигнати дитину з дому. Однак, коли я показала їм маленьке цуценя, всі були здивовані і не знали, що сказати. Вони пішли з усмішкою, та й ми з чоловіком посміялися з ситуації. Зараз ми думаємо про дітей і сподіваємося, що в майбутньому у нас більше не буде таких непорозумінь.