Нещодавно в мене відбулася зустріч із моєю колишньою свекрухою. Ми давно не бачилися, але я досі не забула, як вона вчинила зі мною. Це неможливо забути. Багато років тому я зустріла Михайла, і ми покохали одне одного. Ми одружилися та народили двох дітей. Спочатку ми жили з матір’ю під одним дахом, але я їй ніколи не подобалася. Я не знаю причин, але вона завжди втручалася в наші відносини і викликала конфлікти.
Зрештою, ми переїхали до будинку, що належав дядьку Михайла в сусідньому селі. Свекруха наполягала, щоб мене туди не прописували, стверджуючи, що будинок має належати лише Михайлу. Той погодився з матір’ю, сказавши, що все одно буде для наших дітей, але через роки Михайло покохав іншу жінку і подав на розлу чення. Він дав мені всього тиждень, щоб зібрати речі та піти з дому, бо хотів привезти туди свою ваrітну kоханку.
Моя свекруха була в захваті від такого повороту подій, адже вона завжди знала, що ми з Михайлом не маємо майбутнього. Вона навіть сумнівалася, чи справді наші спільні діти від Михайла, і обмовила мене своїми плітками. Довгий час я намагалася змиритися з тим, що сталося. Я бо ялася виходити з дому, побоюючись, що Михайло може викинути усі мої речі та змінити замки.
Зрештою, я вирішила постояти за себе і не дозволяти прини жувати себе перед цією сім’єю. Мені знадобилося багато часу, щоб відпустити та пробачити їх. Коли моєї свекрухи не стало, я подумала, чи не му чила її совість за те, що вона залишила онуків без батька, і за ту шкоду, яку вона завдала моєму життю. Сподіваюся, вона усвідомила заподіяну нею шкоду і знайшла спокій.