– Юля привіт! Є серйозна розмова, – сказала Галина. – Ну, проходь, – відповіла Юля. – Тут до мене колишній клини підбиває. Хочу сходити до нього на побачення. А чоловікові скажу, що ми з тобою у ТЦ ходили. Ти мене прикриєш? – Ну ні, сусідко. Брехати я не буду. Ти мене у свої шашні не вплутуй. – Гаразд, розрахуємося, – окинувши Юлю грізним поглядом, Галя покинула квартиру. Юля збиралася до кравчині. Вона часто замовляє індпошиття. Не задовольняється готовим одягом. Як завжди, після роботи, прийняла душ, потім змінила білизну, надушилася… – Ти куди зібралася? – Запитав чоловік.
– До кравчині. – Я з тобою! – До кравчині?! – Так. – Добре, – знизала плечима Юля. Приїхали. Кравчиха була здивована. Зазвичай чоловіки до неї не заходять. Чекають у кафе чи у парку. Але заперечувати, звичайно ж, не стала… Потім чоловік почав напружуватися, коли вона розмовляла з подругами по телефону. А потім вона помітила, що чоловік стежить за нею… – Колись, давай, чого це ти за мною стежити надумав? – Запитала вона у чоловіка, того ж дня, як помітила стеження. – Я хіба давала тобі привід підозрювати мене в зра ді? – Галя, сусідка наша, сказала, що в тебе kоханець є, – сказав чоловік.
– А ти повірив? – Але ж ти миєшся, одягаєш дорогу білизну, духами бризкаєш, коли йдеш до кравчині. Ось я і… – Дурненький. Я завжди приймаю душ, коли повертаюсь із роботи. І завжди бризкаю духи перед виходом. Так? – Так. – У кравчині я маю роздягтися, щоб приміряти одяг. Так? – Так. – І що тут дивного, що я одягаю гарну білизну? Чи не хизуватися перед нею незрозуміло в чому? А Галина гадить мені, бо я відмовилася прикрити її шашні. А ти повірив їй! – Я просто дуже люблю тебе. І боюся втратити. – Не втратиш… – Юля, а куди ти так вбралася? – Запитала Галина, зустрівши її біля під’їзду. – До kоханця. Ти ж знаєш, – засміялася Юля, побачивши приголомшене обличчя сусідки.