Павло зайшов у квартиру та побачив незнайому дівчину. -Тату, мамо, знайомтеся, це Таня, моя наречена! Я вам про неї розповідав, – представив дівчину син. -Приємно дуже, Галю, накривай на стіл, у нас гості! Таня виявилася дуже симпатичною, пухка трохи була, але все при ній. Дивитися на неї було одне задоволення, батьки зовнішнім виглядом залишилися дуже задоволені. Галина Петрівна поспішно накрила стіл, розлила ароматний чай.
-Їж, Танечко, тортик домашній, – почала пригощати господиня будинку. -Я не буду торт, Галино Петрівно. -Чому ж? -На дієті я. Подружжя здивовано переглянулося. -Танечко, та не в цьому щастя, – хмикнув Павло Іванович. – Ось коли ми з Галею тільки познайомилися, вона вдвічі більше важила, ніж зараз. Вона з села була і виросла на свіжому сирі та сметані, але мені відразу сподобалася, чоловіки люблять апетитні форми.
Але справа аж ніяк не в них! Головне, щоб у людини очі світилися щастям, щоб вона була собою! Під кінець Таня із задоволенням уминала торт за обидві щоки та розхвалювала таланти Галини Петрівни, навіть рецепт попросила. Та справді була гарна у кулінарії. Подружжя було задоволене і невісткою, і затишною атмосферою.