Віку я знав давно. Наші спільні знайомі мені казали, що вона дочка багатих батьків, дуже обласкана і розпещена дівчина. Але насправді вона була дуже щирою та доброю дівчиною. Як тільки я з нею познайомився, одразу закохався в неї. Своїм життям вона розпоряджатися не могла. За неї все вирішували батьки. Змалку було так. Усі гуртки та всі розваги для неї обирали батьки. Потім вибрали для неї університет, потім роботу, а її думки ніхто й не питав, адже батьки краще знали, що їй потрібне. Навіть нареченого для дочки обирали батьки. Вони вирішили, що до ролі її чоловіка підходить Олег, який був спокійним, надійним та добре заробляв. Але Віка познайомилася зі мною, і ми почали зустрічатись. Це було її першим самостійним рішенням.
З першого дня батьки намагалися нас посварити та розлу чити, але Віка не піддавалася. Вона була впевнена у своєму виборі. А коли вона познайомила мене зі своїми батьками, вони стали при нижувати і обра жати мене. Вони казали, що я не вартий їхньої родини і маю розлу читися з Вікою. Віку це засмучувало, але вона не знаходила виходу із ситуації. Вона любила і мене, і своїх батьків. Після слів матері про мене, Віка почала nлакати, а я вирішив один з їздити до її батьків і поговорити з ними віч-на-віч. Я сказав їм, що збираюся робити їй пропозицію, що в мене нормальна квартира та нормальні доходи, але вони все одно виставили мене за двері.
А потім розповіли Віці, що я пішов до них сва ритись, і навіть хотів побити її батька. Але Віка мене добре знала та не повірила своїм батькам. А нещодавно вони напросилися до нас у гості та з собою привели Олега, щоб Віка зустрілася з ним, одумалася та кинула мене. А я думав, що вони намагаються з нами помиритися. Я дуже розгнівався, вдарив Олега по морді, а батьків виставив зі свого будинку. Віка мене зрозуміла та підтримала. Якщо вони не приймають її вибір, то нехай дадуть нам спокій. Вже не знаю чи зрозуміють її батьки, що вона серйозно налаштована?