“Про що я тільки думав”, – питав себе Віктор дивлячись на Юлю. – “Ну ось дівчина, з якою можна і сім’ю побудувати, і дітей виростити”. Знайомі вони були давно, але скромні тихі дівчата не були у його смаку. І лише тепер Віктор розумів, як же це здорово, просто крокувати з милою дівчиною парком і розмовляти про все на світі, особливо коли ти так добре її розумієш і відчуваєш, як вона. Довго Віктор не міркував і невдовзі зробив пропозицію. Юля була на сьомому небі, адже вона давно була в нього закохана. А за місяць Віктор пішов до ар мії. Мати Віктора була зовсім не в захваті від вибору сина, але виду не подала. Навіщо сина перед дорогою засму чувати? Він їде і слава Богу, дивишся і самі вони розбіжаться, без її втручання. А Юля тяжко переживала розлуку.
Воно й зрозуміло, адже так довго вона чекала на своє щастя, а тут на тобі. За два місяці Віктор зумів їй зателефонувати лише один раз. Юля дуже сумувала, ходила як привид, бліда та втрачена. Подружки запідозрили, що справа тут не тільки в тузі за коханим. Дуже хво робливий був у Юлі вигляд і відчувала вона себе відповідно. Та й відвели вони її до ліkарні. Там Юлі сказали, що вона ваriтна. – І чого ти застигла. Сходи до матері Віті, повідомиш їй радісну новину, – порадила Юлі подруга. Мати Віктора наказала їй перебратися жити до них, а Віктору про ваrітність поки не повідомляти, щоб зайвий раз не турбувати. Не турбота рухала Оленою Семенівною, а лише прагнення тримати все під контролем. Вона планувала після полоrів здати дитину до дитя чого будинку. Що й зробила, використавши усі свої зв’язки.
Юлі сказали, що дитина поме рла. Повірити в це вона просто не могла, адже вона бачила дитину. Хлопчик зовсім не виглядав хво рим. І чому їй не дали попрощатися з дитиною, якщо ця біда все ж таки трапилася? Вона вся звелася, доки Віктор не повернувся додому. Він одразу запідозрив свою матір і в нього з нею була дуже серйозна розмова. Мати змушена була зізнатися, у тому, що це її робота, але вона анітрохи не каялася. Це настільки вразило Віктора, що він геть-чисто перервав усілякі стосунки з батьками. Звичайно, вони зробили все і знайшли свого синочка в будинку малятка. На щастя, його ніхто не забрав. Багато їм інстанцій довелося пройти, щоб і самим переконатися, що це їхня дитина та владу в цьому переконати. Зараз у них все гаразд, але мати пробачити Віктор ще не готовий.