Ніні вже було п’ятдесят років, коли вона вирішила розлу читися з чоловіком. Давно вона цього хотіла. Чоловік завжди їй зра джував, але вона ковтала всі обра зи. Не хотіла залишати доньку без батька, та й самій було б важко виростити дочку. А зараз донька була дорослою, вийшла заміж та зрозуміла б матір. -Я з тобою розлу чаюся, – сказала з порога Ніна. -Про що це ти кажеш? – обу рився чоловік. -Я давно мала це зробити, все чекала відповідного моменту. Він і зараз ходив ліворуч, але завжди присягався дружині, що це плітки і він любить тільки її з дочкою. Але Ніна була впевнена, що чоловік її ніколи не любив. Подруга завжди радила залишити цього зра дника, не вартий він був Ніни.
Подруга навіть радила їй також знайти kоханця, але це було не для неї. Нових стосунків вона заводити не хотіла. Вона хотіла розібратися із цими. Вона дуже довго терпіла всі пригоди чоловіка, а зараз, подивившись на себе збоку, вона навіть здивувалася, що змогла прожити з такою людиною майже тридцять років. Вони ніколи часу разом не проводили, у відпустку він їхав один, ну чи не один, але Ніну він принаймні з собою не брав. І їй уже давно стало байдуже, навіть якщо він захоче поділити квартиру, вона не буде проти, їй буде затишно і в однокімнатній.
Але чоловік залишив квартиру дружині, навіть віддав їй велику суму, бо почував себе ви нним перед нею. А сам переїхав до своєї іншої квартири, де він завжди зустрічався з іншими жінками. Перед виходом він навіть подарував дружині нову іномарку. -Пробач мені за все, я перед тобою дуже ви нен. Я тебе дуже поважаю за те, що ти так довго терпіла. Він сказав поважаю, а не люблю. Вона була впевнена, що він ніколи не любив її. А невзаємне кохання вже му чило Ніну, це було важко виносити. Подруга порадила розпочати нове життя, купити нові речі та змінити зачіску. -Ти знайдеш собі нового чоловіка, – сказала Ніні подруга. -У такому віці я про чоловіків і думати не хочу. -Да ти що? У п’ятдесят життя лише починається.