Наталя поверталася додому із повними сумками продуктів. Їй нарешті видали зарплату, і вона купила їжу. Грошей вона отримувала небагато, а сина ростила одна. Батько дитини зник ще до його народження. Батьків у Наталії не було, вони давно пі шли з життя. Квартиру Наталя винаймала, бо у батьків своєї квартири не було, щоби щось залишити дочці. Коли син був маленьким, їй було легше, бо вона брала одяг у знайомих, а зараз синові було соромно ходити у чужих шкарпетках. Йому вже було п’ятнадцять. Вона в кредит купила йому телефон, а зараз йому потрібний був комп’ютер. А грошей Наталі брати нема звідки. А син у неї був розумний, добре вчився, а Наталя хотіла, щоб він здобув хорошу освіту, щоб не працювати в магазині, як вона.
Повернувшись додому, вона застала сина за підручниками. -Все навчаєшся? -Так, мамо, готуюся до інформатики. А знаєш, мамо, тут є реклама комп’ютерних курсів, я можу на них піти? Наталя подумала, що це буде дуже дорого, і вона не потягне, але виявилось, що курси були недорогі. -Ми щось придумаємо, синку. Вона сумно думала про те, що крім курсів йому терміново потрібен комп’ютер, адже без нього він не зможе робити домашні завдання. А вона навіть нормальних продуктів купити не могла, так було туго з грошима. Але раптом вона згадала, що в магазині, де вона працює, потрібна прибиральниця, і одразу вирішила запропонувати свою кандидатуру. З цим підробітком вона змогла б потягнути ці курси , а потім звільнилася б. Так вона й зробила.
А син так добре вчився, що вчитель сказав, що він має справжній талант. -Він найкращий на цьому курсі, дуже старанний. Англійську теж добре знає та розбирається з усіма термінами. Але йому терміново потрібний комп’ютер. Наталя найбільше боялася почути про комп’ютер. Вона дуже сумна попрямувала додому, а перед будинком зустріла сусіда, який переїжджав до іншого міста. -Доброго дня, Наташа, я ось переїжджаю. У мене в машині вже нема місця. Чи ти могла б викинути цей комп’ютер? Чи подарувати комусь?
Він працює, просто я собі новий ноутбук купив, він мені більше не потрібний. Наталя не могла повірити тому, що доля надіслала їй такий подарунок. Син також дуже зрадів і був вдячний за цей подарунок. Він закінчив ці курси, і керівник курсів взяв його працювати, він допомагав вести заняття. Син став добре заробляти, почав самостійно писати програми та отримував більше грошей, ніж його мама у магазині. Вони разом нагромадили грошей на університет сина, і він вступив ще й на безкоштовний та стипендію отримував. Вони завжди будуть вдячні тому сусідові, що подарував їм комп’ютер і дав можливість синові досягти таких висот.