Був звичайний робочий день. Ніна стояла біля прилавка і дивилася на перехожих. Виросла вона у притулку. Рідних вона не мала, своїх біологічних батьків вона не знала. У всіх перехожих жінках вона бачила свою матір, уявляла, як вони з мамою йдуть по магазинах, обідають десь у кафе, сидять і розмовляють один з одним про все. Ніна жила сама у квартирі, яку вона отримала від держави. Вона кілька місяців зустрічалася з хлопцем, який хотів прописатися у її квартирі, але, оскільки Ніна не погодилася на це, він зник. Після цього вона ні з ким не хотіла зустрічатися. Вона була красивою дівчиною середнього зросту з довгим рудим волоссям.
Робочий день добіг кінця, і Ніна вирішила зайти в магазин, купити їжу, бо вдома в неї нічого не було. Коли Ніна вийшла з магазину з повними пакетами, її раптово зачепив чоловік і продукти випали з її рук. Він зупинився, допоміг усе зібрати, перепросив, але вона, не сказавши ні слова, швидко пішла. Вона вже йшла у бік свого будинку, як біля неї зупинилася машина. У машині був той самий чоловік, що й біля входу до магазину . Він запропонував її відвезти, і вона погодилася. Дорогою він запросив її до кафе, і вона погодилася. Його звали Сергій, він був дуже гарним та приємним у спілкуванні хлопцем.
Так вони почали зустрічатись. Через рік він купив обручку і зробив Ніні пропозицію, а вона із задоволенням погодилася. Зрештою, вона була справді щаслива. За кілька днів Сергій познайомив її зі своєю мамою. Спочатку Ніна дуже хвилювалася, але Сергієва мама так добре її зустріла, що хвилювання відразу пройшло. Світлана Іванівна з такою добротою поставилася до Ніни, що вона мовчки підійшла та обійняла її. Ніна попросила дозволу у Світлани Іванівни називати її мамою. Світлана Іванівна розгубилася, а Сергій одразу ж розповів їй, що Ніна виросла у притулку та в неї ніколи не було мами. Тоді Світлана Іванівна одразу ж дала свій дозвіл та поцілувала Ніну. Нарешті, здійснилася найзаповітніша мрія Ніни, у неї з’явилася мама.