Вперше, в кафе, Ганна виявила на своєму столику, коли пішла за кавою, шоколадкою та запискою: “Ганна, не сумуйте. Шоколадка Вам до кави”. Потім вона отримала через посильного розкішний букет червоних троянд. І знову із запискою: “Найкрасивішій дівчині Ганні!”. А сьогодні, в день розпродажу, вона побачила за склом вітрини імпозантного чоловіка, котрий з веселою цікавістю розглядав її. А за п’ять хвилин зайшов до магазину. – Вам допомогти? – Запитала Ганна, підійшовши до покупця. – Мені потрібний подарунок, сумочка, для гарної молоденької дівчини. Що Ви можете порадити. Що б ви собі обрали? “Мені навіть під час розпродажів не купити таку річ”, сумно подумала дівчина, але вибрала для покупця те, що їй до душі.
Розплатившись, чоловік сказав: – Це вам у подарунок. Ні ні. Чи не від мене. Я одружений, — він показав обручку на пальці. – Від шанувальника інкогніто. Сказавши це, чоловік обернувся і вийшов. Кілька хвилин Ганна плескала очима, а потім кинулася слідом за чоловіком. Нагнала його біля кафе торговельного центру, куди з подругами завжди ходила обідати. Він стояв з хлопцем у формі офіціанта. – Чоловік, якщо ви не скажете, хто цей шанувальник, я не прийму подарунка! – Та ось він. Знайомтеся. А я пішов. – Ну ось, дядько, ти мені весь сюрприз зіnсував… – Мене звуть Стас, – сказав хлопець, коли дядько пішов.
– Я студент, тут підробляю. Ви не помічали мене, а я завжди захоплювався вами. Крутячись поблизу, я чув ваші з подругами розмови. Так я дізнався про те, що ви розлу чилися зі своїм хлопцем, про те, що мрієте про нову сумочку… Сьогодні я показав вас дядькові, сказав, що коплю на сумочку, а він… Я сам хотів Вам зробити подарунок на Новий рік. І запросити кудись… А тепер навіть не знаю, як бути. – Стасю, а приходь до мене з мамою зустрічати новий рік, – знайшла рішення Ганна… Стас йшов до Анни з букетом, цукерками та подарунком – новеньким гаманцем. Адже він чув, як Ганна сказала подрузі: “Спочатку куплю сумочку, потім гаманець”.