Люда, стомлена, повернулася додому. Мріяла відпочити. Але свекруха влаштувала черговий сkандал, мовляв, чоловік не годований. При тому що їжі в холодильнику навалом, а він сам не працює. Міг би розігріти і поїсти. Але… Бачите, це мала зробити Люда, на подяку за те, що її взяли за дружину і пустили жити у свою квартиру… Цей скандал переповнив чашу терпіння дівчини, і незважаючи на те, що з ніг валилася від втоми, Люда зібрала речі і пішла на вихід. – Ти куди зібралася? – пристала свекруха. – Іду з ваших “хором”. Назавжди! – А хто комуналку платитиме? – Той, хто живе, хай і платить… Насилу дійшовши до зупинки, Люда сіла на лаву і вирубалася. Прокинулася на дивані, у незнайомій квартирі.
Вона здивовано оглядалася на всі боки, намагаючись зрозуміти, де ж опинилася. – Прокинулася? Ось і гарно. Вмивайся, зараз снідати будемо, – сказала їй жінка років шістдесяти. Вмившись і прийшовши на кухню, Люда запитала: – А як я тут виявилася? – Сину мій, Стасе, приніс. Він тебе на зупинці знайшов. У неnритомності. Посадив у машину, привіз додому, зателефонував до свого друга, Костика, він у нас ліkар. Той примчав, сказав, що просто втомилася, тобі треба виспатися. До речі, мене звуть Світлана Семенівна. – Я Люда. – Доброго дня, Людо, – почула вона чоловічий голос. – Вітаю. Ви Стас? Дякую вам, що не кинули на вулиці. – Ну як же можна було пройти повз таку красу.
Під час сніданку, Люда коротко розповіла свою історію і запевнила, що одразу поїде до подруги. – А ви залишайтесь у нас, запропонувала Світлана Семенівна. Місця у нас багато. – Добре, але як тільки знайду квартиру, то одразу ж переїду… Пошуки квартири зайняли місяць. За цей час Люда розлу чилася з чоловіком, і міцно потоваришувала зі Стасом. А потім почала відчувати до молодої людини почуття, сильніше за дружбу… – Я знайшла квартиру. Завтра переїду, – опустивши очі, сказала вона Стасові. – Навіщо, хіба тобі у нас погано? – Запитав чоловік. – Я бо юся своїх почуттів. – Давай побо юватися разом, – сказав Стас і, обійнявши її, поцілував… І залишилася Ліда жити зі Стасом та Світланою Семенівною, відчуваючи любов чоловіка та повагу його матері.