Ми з Олексієм одружилися з кохання. Але моє щастя недовго тривало. – Я йду до іншої. По свої речі я заїду завтра. Я проплакала всю ніч… Настав новий ранок, а з ним і нове життя. Я прокинулася, на автоматі зібралася і пішла працювати. Повернувшись додому, побачила, що вдома зовсім порожньо. За годину моєї відсутності Олексій все відвіз. Наведіть ті, що він мені колись подарував. Посеред кімнати самотньо стояв стілець. Це все, що залишив мені колишній чоловік. Начебто між нами нічого й не було. Голі стіни тиснули на мене і нагадували палату в психлікарні, я не могла знаходитися в цьому приміщенні.
Від побаченого мені стало так гірко, що я розплакалася. Раптом у мої двері постукали. Прийшла моя свекруха, мамо Олексія. Я розплакалася ще більше. Що перевівши подих, я розповіла, що сталося зі мною. Галина Михайлівна була непріємно вражена поведінкою її сина. Не так вона його виховувала. Жінка сказала, що так просто цього не залишить. У день, коли нас Малі роз вести, стояла просто жа хлива погода: падав мокрий сніг, віяв сильний прохолодний вітер, а під ногами була каша. Природа відбивала ті, що останнім часом відбувалося в моїй душі, поки мені не допомогла свекруха.
Коли я під’їхала до приміщення, то побачила, що Олексій стоїть із якоюсь губастою дівчиною і вона його чимось переконує. За обличчя було видно, що хід розмови йому не дуже подобається. Я вийшла з дорогого авто, у дорогому одязі. Олексій аж рота відкрив від подиву, а Кароліна раптом замовкла. Вона дивилася на мене з неприхованою заздрістю. – Звідки маєш гроші на авто? – Запитав мій колишній чоловік. – Твоя мама подарувала як моральну компенсацію за те, що ти зра див мене. Крім того, твоя частка у бізнесі тепер належить мені. – Що?! – заверещала kоханка мого чоловіка і швиденько поцокала підборами в іншому напрямку…