Мами У Ольги не ста ло місяць тому. Пішла швидко, тихо, уві сні. До останнього свого дня жвава, вісімдесятирічна старенька ні дня не хво ріла. Сестра Ольги, Тетяна, запропонувала продати квартиру матері, а гроші поділити. Так і вчинили. Ось тільки речі мами Ольга затиснула, щоб привезли до неї. Будинок у неї великий. Тетяна живе у місті, з чоловіком, з дітьми. Працює. А Ольга вийшла заміж у селі. Діти виросли, розлетілися всією країною. Чоловіка не ста ло два роки тому. Самотня пенсіонерка-годині вона має багато.
– Я їх, тельбухи розберу. Випраю, висушу, та й заберу кудись. І вже наступного дня почала розбирати. Ось мамині халати. Чисті, прасовані. Їхня Ольга повісила в шафу. Решту з часом розклала по різних шафах. У довгі, зимові вечори вона діставала один з халатів, розкладала на кріслі і розмовляла з ним, як з мамою. – Мамо, ми з Танею дякуємо тобі, що виростила нас, працювала, себе не шкодуючи, у ті важкі роки… Незабаром весна, Ольга затіяла грандіозне прибирання у будинку. Дістала і одягла один з маминих халатів. Майже ненадіваний, з поясом, із глибокими кишенями.
Підійшла до дзеркала – “Ну точнісінько мама”, подумала вона. Сунула руку в кишеню халата. “Що це?”, Витягла конверт. А там п’ять тисяч доларів. “А ми нічого про ці гроші не знали. Мабуть, мама збирала на чорний день. Або на щось інше. Не очікувала, що так швидко її не стане”, зі сльо зами на очах думала Ольга. Подзвонила сестрі, розповіла про знахідку, сказала, щоб та приїжджала забирати свою частку. У неділю Тетяна приїхала до Ольги. – Від правильно ти зробила, Олю, що не дала мамині речі роздати. Адже я думала їх до церкви віднести. Або подружкам чи сусідкам роздати. А мама нам з тобою подарунок навіть із того світу зробила. Продовжує дбати.