У нас із чоловіком є друзі, сімейна пара, яку ми знаємо ще з університету. Ми разом пройшли через багато: готувалися до іспитів, танцювали на студентських вечірках, грали весілля. Раніше ми часто зустрічалися, ходили один до одного в гості, але нещодавно вони переїхали до іншого міста, адже захво ріла мама Павла. Вона вже старенька, потребує особливої уваги. Тепер з друзями ми спілкуємося в основному по скайпу та інтернету.
Минулими вихідними ми з чоловіком вирішили відвідати нашу дачу, вирішили також запросити друзів, адже давно їх не бачили. Я дуже старалася, готувалася, щоб добре зустріти гостей та смачно нагодувати. Я приготувала безліч салатів, м’ясо, навіть тортик спекла спеціально для гостей. Начебто все було добре. Ми добре провели час. Вранці наступного дня я прокинулася рано, щоб приготувати всім сніданок.
Проходячи повз спальні Павла та Ірини, я випадково послухала наступну розмову: – Ну , Оля – зовсім нікчемна господиня, як її чоловік взагалі з нею живе: ти бачив їхній ремонт? Це ж якийсь колгосп! А їжа взагалі мовчу, – міркувала Ірина. Мені було прикро чути такі слова від подруги. Але я як ні в чому не бувало приготувала сніданок і вдала, що нічого не чула. Коли друзі поїхали додому, я злегка видихнула. Після того дня я намагаюся з ними не спілкуватися, коли Ірина мені дзвонить, я спеціально не піднімаю слухавку.