Мені 55 років, багато років я вже живу сама, адже давно розлу чена. Ми з моїм чоловіком розлу чилися ще тоді, коли мені було 30 років. Я просто в якийсь момент зрозуміла після восьми років шлюбу, що мені щастя з цією людиною не світить. Він постійно мені брехав і зраджував, я була змушена заплющувати на це очі. Але мій терпець урвався, і я подала на розлу чення.
Чоловік навіть був радий, що його звільнили від шлюбних зв’язків, адже тепер він міг робити все, що заманеться. Відразу полетів закордон, а я залишилася на батьківщині. Я практично сама виховала сина, чоловік лише відповідально платив аліменти. Нещодавно мені стало відомо, що він повернувся на батьківщину, тепер живе у двокімнатній квартирі, яка дісталася йому від батьків. Він чомусь вийшов на контакт із сином, тепер із ним спілкується.
Він синові натякнув, що залишить йому квартиру, якщо він умовить мене повернутися до нього. Чесно кажучи, я не знаю, навіщо йому це потрібно, але син учора заходив до мене з проханням помиритися з Колею. Я відразу відмовилася, я звикла до життя на самоті, до того ж ніяких почуттів у мене до цієї людини немає. Син на мене обра зився, каже, що я егоїстка, яка не хочеться нічого зробити заради благополуччя своєї єдиної дитини.