Я не знаю, як повернути свою дочку до життя. Вже три місяці після події Ліда не встає з ліжка, зі своєї кімнати виходить тільки в туа лет, з друзями зовсім не спілкується. – Донечко, ну не можна так, життя триває, ти ні в чому не ви нна, перестань себе картати – не один раз говорила я. У відповідь на мої слова Ліда тільки nлаче. – Мамо, якби не я, Саша зараз був би живий. Життя дочки розділилася на до і після в один вересневий день.
У Ліди був хлопець, вони разом з Сашею чотири роки зустрічалися і готувалися до весілля. У той зл ощасний день, 11-го вересня, вони під вечір посва рилися через дурість. – Я у всьому винна, приревнувала його до колеги, наkричала, обізвала по-всякому, а потім просто пішла, – nлакала потім Ліда. Саша був після сварkи не в собі, ганяв на величезній швидкості. У якийсь момент перед ним вискочила машину, і він не встиг пригальмувати.
Другий водій залишився неушкоджений, а ось Саші не ста ло в момент зіткнення. Ліда зви нувачує себе в тому, що трапилося і не бачить сенсу далі жити. Вона закинула університет і сидить весь день у своїй кімнаті і плаче. Я не знаю, як їй допомогти. Ще батьки Саші нагнітають обстановку, вони дзвонять їй і зви нувачують у всьому, як ніби не розуміють, що вона і так у важкому душевному стані.