Мама виховувала мене сама практично з народження. Батька не ста ло, коли мені було лише кілька місяців. Бабусі та дідусі допомагали нам іноді, але це траплялося вкрай рідко. Мама робила все, щоб виховати мене гідною людиною. Я ж намагався робити все, щоб її не образити. Дуже часто мама орала в кількох місцях, бралася за будь-якій підробіток, аби мати можливість оплатити мені літній відпочинок у таборі. Я все це пам’ятаю, тому завжди намагався робити так, щоб мати була щасливою. Я відучився, вступив на престижну роботу, почав заробляти непогані гроші. Допоміг мамі зробити ремонт, кілька разів звозив її на відпочинок. А потім у моєму житті з’явилася Світлана.
Ми зустрічалися кілька місяців, коли я зрозумів, що саме з цією жінкою хочу прожити все своє життя. Ми не відтягували ні весілля, ні народження дитини. Але тоді я ще не знав, як вона ставитиметься до моєї мами. Перше їхнє знайомство було ідеальним, та й далі вони дуже тепло спілкувалися. Але все змінилося тоді, коли в нас народилася дитина. Ми жили окремо, тож мама приходила до нас у гості настільки часто, наскільки могла. Щоразу приносила онуку подарунки – але Світлана тільки вертала носом, явно демонструючи, що подарунки мами їй не подобаються.
А незабаром вона почала висловлювати мені невдоволення щодо того, що мама дуже часто почала ходити до нас у гості. З часом Свєта стала rрубити моїй мамі, не дозволяла їй торкатися до дитини. Одного разу я не витримав цього і сказав: -Світлана, якби в країні не було такої ситуації, я виrнав би тебе з дому прямо зараз. І ні копійки тобі не дав би. Не знаю, чи обра зилася Світлана на мої слова, чи вони справді її зачепили, але після мого цього висловлювання дружина різко змінилася. Якою ж щасливою людиною я був лише через півроку, коли мама та дружина стали найкращими подругами. Зараз вони разом дбають про дитину, і навіть кав’ярнями разом ходять. Сподіваюся, відтепер так завжди буде.