Олексія з десяти років виховувала бабуся. Батька свого не пам’ятає. А мати рано забрала хво роба. Бабуся йому казала, що наречену треба обирати після знайомства з її мамою. ”Жінка твоя з віком стане на свою матір дуже схожа” – часто говорила бабуся. Олексій не надто в це вірив. Він не розумів, чому дівчина обов’язково з віком має бути схожою на матір. Він не вірив у це рівно, доки сам у цьому не переконався.
Він був третьому курсі, коли вони з однокурсниками зібралися театр. Після театру він зголосився проводити Катю додому, вона мешкала у сусідньому районі. Взагалі вони були просто друзями на той момент. Але в процесі прогулянки розмовляли, а ще зустріли маму Каті. Мама Каті виявилася дуже добродушною та привітною жінкою.
Коли вони дійшли до їхнього під’їзду, вона запросила Олексія до них на чай, пригостила смачною випічкою. У сімействі Попових Льоші було дуже зручно. А ще він помічав, що Катя багато в чому на Галину Петрівну схожа у своїх звичках. “Мати таку дружину було б добре” – мимоволі подумав він, а потім сам здивувався своїм думкам. Незабаром він почав доглядати Катю, і вони стали зустрічатися. Вже три роки як одружені та дуже щасливі один з одним.