Нашій з Мишком сім’ї нещодавно тільки 4 виповнилося, а вона вже тріщить по швах. Я відчуваю, що з такими темпами залишається недовго до розлу чення. Вся проблема у Кирюші, у сині чоловіка від першого шлюбу. Ні, не подумайте… я дуже люблю його, слово честі, просто через нього наш з Мишком союз руй нується стрімкими темпами. Коли ми з Мишком познайомилися, Кирилу було 1,5. Так все було спочатку нормально, ніяких труднощів не виникало, проте, як тільки Кирюша пішов у садок, а мій робочий графік змінився, все різко перекинулося до гори дном.
Ми з Мишком не встигали займатися дитиною, тому найняли няньку. Ні для кого не секрет, що послуги нянь нині коштують досить дорого. Нам це було не зовсім по кишені, тому заздалегідь обговоривши це з чоловіком, я поговорила з мамою, і вона погодилася посидіти з Кирюшкою за символічну суму, звичайно ж. Я вважаю, це цілком нормально, що людина одержує гроші за свої послуги. Мама швидко перейнялася любов’ю до Кирила, бо сама давно мріяла про онука.
Вона забирала хлопчика з садка, готувала йому різноманітну, смачну та корисну їжу, читала йому казки, вірші, разом відвідували дитячі театри та всякі виставки. Гроші, які ми платили мамі, і маленька частина її пенсії йшли на розваги, їжу та іграшки Кирилу. Якось чоловік між словами сказав, що він більше не хоче платити моїй мамі за її допомогу, мовляв, вона член сім’ї, а в сім’ї такі грошові відносини – ні до чого. Мені рішення чоловіка зовсім не сподобалося. Я сказала мамі більше не няньчитися з Кирилом. Нехай чоловік сам спробує з ним день посидіти, тоді й поговоримо. Ось так!