Марія Василівна рано втратила доньку. Даша потрапила в ава рію, її не змогли врятувати. Її дочка залишилася сиріткої. Марія забрала свою єдину онуку до себе. Їй було нелегко прийняти смерть доньки, онука стала розрадою. Даша так і не встигла розповісти матері, хто був батьком її дитини. А Марія Василівна не му чила її запитаннями. Онуку жінка виховувала з любов’ю і увагою. Уляна була дуже слухняною дитиною і виросла дуже розумною дівчинкою. Коли їй було вісімнадцять років, Марія Василівна стала помічати у неї дивну поведінку.
Уляна часто йшла з дому і десь пропадала. “Невже закохалася?” – думала жінка. Але спостерігаючи за дівчиною, помітила, що вона зовсім не схожа на закохану. Ходила вона постійно якась задумлива. Жінка питала в Уляни, куди вона ходить, дівчина казала, що гуляти. Чому-то бабуся їй не вірила. Вона боялася, що дівчинка потрапила в погану компанію, і вирішила простежити за нею. Вона трималася на певній відстані, щоб онука не помітила ії. Уляна прямувала в дорогий ресторан. Бабуся здивувалася.
Там вона сіла за столик до чоловіка, якому було під сорок. Бабуся обурено попрямувала в їх бік: -Ах ти старий збоченець! Чого причепився до молодої дівчини, а? -Спокійно, жінка, я її батько! Марія завмерла з сумкою в руці. Уляна підтвердила слова чоловіка: -Пробач, бабусю, що не розповіла тобі… Олексій розповів, що по молодості і дурості вони з Дариною розлучилися. Він після цього так і не зміг полюбити іншу жінку і жалкував про розлучення з Дариною. Але він не знав, що у нього є дочка Даша приховала ваrітність. Тепер він мав намір підтримувати стосунки з дочкою і в усьому їй допомагати.