Серьога вже давно мріяв про собаку. Але його дружина Оленка була проти. Але сьогодні особливий день, у Серьоги був день народження. Тим більш квартира-то його, так що він не бачив перешкод для придбання собаки. На вулиці лютий мороз жінка торгувала як раз маленьким рудим цуценятом. Серьога його купив, відразу відігрів і нагодував. Задоволені вони приїхали додому: -Це ще що таке?! – жа хнулася Лена. -Назву його Гектор, так що любіть і жалуйте. Але в Олени й Гектора як-то не склалися стосунки. Він весь час жував її туфлі, міг відкрити шафу і витрусити всі речі.
Олена ора ла на собаку, поки Серьога його захищав. Серьога давно готувався до сімейного життя. У нього в спадщині був маленький будиночок у селі. Він хотів там жити, але Вона була проти життя в глушині: -Ось у мене дід на селі живе, так там одні старики, давай в місті краще жити. До весілля Серьога продав будиночок в селі, купив гарну двокімнатну квартиру в місті і машину теж взяв. Минуло півроку, дізнався Серьога спочатку від друзів, а потім і сам переконався в тому, що Вона йому зра джує з якимось офіцером. -Значить, розлу чення? – сказав Серьога.
-Так, розлу чення. При тому ти мені віддай машину, я по-доброму піду. -Так з чого раптом машину? Я все майно до шлюбу купив. Тоді Олена вступила за гидке. Вона вкрала Гектора, і попросила взамін за собаку машину. Серьога голову ламав, не знав, що робити, як вчинити, але без собаки йому було поrано. Друг підказав Серьозі, що може Лена собаку до діда в село відвезла. Сама б вона стільки днів з псом в будинку не впоралася. Приїхали в село, і тут Гектор сам вибіг назустріч до Серьозі. Забрав він свого пса, а суд так нічого і не прису див Олені, вона залишилася ні з чим.