Я виходив з магазину і побачив чоловіка, який лежав біля входу. Він весь був у якихось синцях, у порваному одязі. Але його обличчя було мені дуже знайоме. Я пройшов повз. Через хвилини дві я згадав, що це Петька – мій колишній однокурсник. Ми дружили ще деякий час в університеті, але потім він зник. Я вирішив повернутися і запитати, що ж з ним трапилося. Коли я повернувся, то Петя уже прокинувся й сидів на узбіччі, розгубленим поглядом розглядав підлогу. -Петя, ти як тут… що з тобою? -А ти хто такий? -Що, не впізнав? Це ж я, Колька, ми з тобою на першому курсі вчилися. Я дав Петі пляшечку, щоб він трохи похмелився і прийшов в себе.
Петя разом випив всю пляшку, подивився на мене і реально згадав. -А, Коля Михайлов! Як ти мене впізнав. -Так, було важкувато. Що з тобою сталося? 10 років минуло… І тут Вася розповів свою історію. Навчання в університеті його не особливо цікавило, зате гулянки в клубі – дуже. Так всі гроші на навчання він пропив, вилетів з університету. Батьки намагалися щось зробити з сином, але все марно. Петя вкрав з будинку телевізор і радіо, продав їх, щоб було на що в клубі гуляти. Так батьки його з дому вигнали, сказали, щоб він жив як сам хоче. А грошей не було. Тоді Петя підмовив свого друга, щоб той пробрався у квартиру батьків і вкрав гроші, тільки в той час, коли їх не буде вдома.
Але друг не став чекати до ранку, вирішив піти вночі… невідомо, що саме сталося, але мати потрапила в ліkарню, а потім і зовсім поме рла. Друг цей здав Петьку. Після того, що сталося батько проkляв сина… Так Петька став жити із бом жами і пити ще більше. Минув деякий час, не міг він більше такий тягар на душі нести, прийшов у поліцію, сам себе здав. Його посадили і повідомили, що батько теж слідом за матір’ю пішов, не зміг пережити. Квартира відійшла державі. Так що, коли Петя звільнився, то залишився на вулиці. Йому залишається тільки вдень пити з бомжами, і вночі йому сниться мати.