– Здорово! Треба перетерти проблему, – сказав Ігор Антону, вставши в нього на шляху. – Говори. – відповів Антон. – Таньку любиш? – Люблю. – Я теж люблю. – Це все, що ти хотів сказати? – Ні. Давай вирішимо питання раз і назавжди. По-чоловічому. На кулаkах. Один на один. – Де і коли? – не роздумуючи, відповів Антон. – Сьогодні. На нашому пустирі. Будь о шостій. – Добре. Чутка про майбутню ду ель розлетілася миттєво. До шостої години на пустирі зібралася вся навколишня молодь. Два друга Ігор і Антон вирішуватиму питання, кому з них дістанеться Таня. – Готовий? – Запитав Ігор, стоячи перед Антоном. – Так. Отримуй!
– Антон врізав Ігорю прямий удар кулаком у чоло. Той сів на дупу. – Все. Питання вирішене. – прокоментував Антон. Але Ігор так не вважав. Швидко підскочивши він аналогічним ударом у щелепу відправив у нокдаун друга-суперника. Тепер Антон човпнувся на землю. – Дайте пройти! Та пропустіть мене! – Таня пробивалася крізь натовп уболівальників та роззяв. Підскочила до Антона, який сидів на землі, і мотав головою, і допомогла йому встати на ноги. Потім підбігла до Ігоря. – Ви ж порі зати могли один одного! Ой! Ігорку, яка величезна у тебе на лобі шишка! – Танька торкнулася його чола.
– А ти ще хтось така? – Запитав Ігор, причому його очі казали, що він не прикидається, а дійсно не впізнає Таню. Дівчина зляkано відсахнулася, ойкнула і витріщилася на хлопця. – Мабуть у нього ам незія! – сказав хтось із уболівальників. – Я одного разу стукнувся чолом у двері, потім тиждень не міг пригадати, як мого собаку звуть. За тиждень пам’ять до Ігоря повернулася, а ось почуття до Тетяни зникло. – І чого я на Антона поліз? Було б через когось. Якщо любить, то й щастя їм. А мені Ольга більше подобається…