Ганна знала Макса ще зі школи. Навчалися у паралельних класах. І з тих же шкільних часів у хлопця склалася репутація Казанови. Високий, стрункий, добре складений, красиві зелені очі. Максу не треба було докладати особливих зусиль, щоб перед ним “упала чергова фортеця”. Дівчата самі липли до нього. Заради справедливості, слід зазначити, що у хлопця не було стільки “перемог”, скільки йому приписували пліткарки. Деякі дівчата вихвалялися своїми стосунками з Максом, хоча сам хлопець ні сном, ні духом, про ці стосунки не мав ні найменшого поняття. Саме через його репутацію Ганна трималася від нього на відстані… Цього осіннього вечора Ганна після роботи зайшла в бар, випити келих сухого, подумати про день минулий і запланувати наступний день.
У цей час, з компанією друзів, у бар прийшов Макс. – Вітання. Ти з ким тут? – Одна. – А що так? – Думаю про сенс життя. – У-у-у, як усе запущено. Такі похмурі думки й у такій чарівній голові. Досить страждати, приєднуйся до нас. Відвлічешся! Трохи подумавши над пропозицією, Ганна погодилася… Просидівши близько трьох годин, компанія почала розходитися. Макс запропонував Ганні прогулятися. Розлучилися на світанку, Макс викликав таксі і довіз її додому. Молода людина постала перед Ганною в іншому ракурсі: ввічливий, уважний, начитаний. За весь час жодного разу, ні словом, ні ділом не натякнув на перехід до інших відносин…
Максу Ганна давно подобалася. Ще зі школи. Але вона відхрещувалася від нього, як чорт від ладану. І ось сьогодні, нарешті пішла на контакт… Їхні зустрічі стали регулярними та дуже частими. Але завжди, де б вони не були, розлучалися, і він відправляв її додому таксі. Сам сідав до іншого… “Ця зустріч завершиться нестандартно!” – вирішила сама для себе Ганна. Коли Макс хотів викликати таксі, Ганна попросила замовити одне. Поїхали додому до Макса. Дівчина сама цього хотіла, сама штовхнула його на ліжkо і накинулася на нього. – Ну що, досяг свого, Каза нова? Затягнув дівчину в ліжkо? – муркотіла вона, поклавши йому голову на груди. – Не зовсім, – відповів він. – Дай руку. Він надів їй на палець обручку. – Ти не проти? – Ні. – Ось тепер “спокусив” остаточно і безповоротно.