Не люблю, коли люди завдають якісь проблеми іншим, не думаючи, що у самих людей можуть бути справи і плани. У мене є золовка, у якої двоє дітей і, мабуть, ці діти набридли їй настільки, що вона залишає їх у бабусі на два місяці. Свекруха моя – цілком адекватна жінка, з нею начебто ніяких проблем не виникало ніколи, вона у нас навіть сучасна, у неї немає старих установок. З золовкою я намагалася особливо не спілкуватися: вона людина наха бна, іноді перегинає палицю і любить маніпулювати людьми. Кожен раз, коли сестра чоловіка приходить до нас, починає скаржитися на те, як їй важко з двома дітьми, що вона нічого не встигає, хоче відпочити.
Найцікавіше, що вона говорить це людині, у якої троє дітей, але я тоді не звертала уваги на її натяки. Виявилося, вона вже купила квитки в закордон, повинні були летіти з чоловіком, вирішили відпочити без дітей. Свекруха, звичайно, завжди допомагала, за дітьми дивилася, але всього лише кілька годин. Я ніколи не залишала дітей з ночівлею, так як моя свекруха – людина активна і сучасна, вона за собою слідкувала, зустрічалася з подругами і говорила, що у неї немає часу на онуків.
Коли її дочка привезла до неї дітей, вона не стала заперечувати, і не хотіла засмучувати її перед поїздкою. Після того, як золовка поїхала, свекруха привезла онуків до нас і сказала, щоб я за ними пригледіла. Я звичайно ж не проти, але чому мене ніхто не запитав, чи зручно мені чи ні? Я, може, теж хочу трохи відпочити. І ось, пройшло два місяці, золовка з чоловіком повернулися з відпочинку, а я так і сиділа в чотирьох стінах, доглядаючи за дітьми. Все б нічого, але вона навіть “дякую” не сказала мені за все, що я зробила для її дітей і для неї: адже я працювала, поки вона спокійно засмагала.