Я вийшла заміж за хорошу людину; ми знали, що створені один для одного; мене навіть не зупинило те, що мама мого чоловіка була неадекватною. Мені всі знайомі казали, що буде складно, але, насправді, я думала, що просто буду уникати kонфлікту. Коли я вийшла заміж, свекруха відразу сказала, що заважати нам не буде, сама поїде на дачу, нам залишить квартиру. Перший час я була приємно здивована: свекруха взагалі нам не набридала, рідко приходила; я думала, що люди даремно так наговорюють, і мені з нею просто пощастило.
Ми з чоловіком жили в своє задоволення, працювали, кожен вечір кудись виходили, відпочивали, зустрічалися з друзями. Пройшов рік з моменту нашого одруження; ми вже стали думати, що пора і зав ести дитину. Перш ніж планувати дитя, ми вирішили зробити ремонт у квартирі, так як потім буде точно не до цього. Як тільки свекруха дізналася, що ми збираємося щось змінювати в її кваритирі, відразу ж кинула все і приїхала. Вона сказала, щоб ми нічого не чіпали, адже сама клеїла шпалери і не дозволить нічого зруйнувати.
Я не могла зрозуміти її реакції, адже ремонт був старим, минулого століття, я б точно не змогла так довго жити. Як би ми не вмовляли її, вона твердила, що ніколи в житті не дозволить нам зробити такого. Свекруха казала, що ремонт прекрасний, просто ми не можемо себе нормально поводити, належним чином не прибираємо. Один раз взагалі зганьбила перед друзями; ми думали, що навесні вона відправиться на дачу, але немає. Робити було нічого: ми продали машину, всі наші коштовності і переїхали вже в свою квартиру, яку взяли в іпотеку.