Таня прибігла до Олесі Романівні вся в сльо зах. Чоловік сам зізнався, що зра джує їй. Сусідка зазвичай завжди давала їй хороші поради під час складних життєвих ситуацій, тому дівчина відразу до неї побігла nлакатися і розповідати. Жінка її втішала, гладила по волоссю. -Ні, ну ви уявляєте? Після десяти років шлюбу він мені таке видав! Мовляв, люблю іншу. І як після цього жити? Сім’я була для мене головним пріоритетом у житті. Я в неї всю себе вклала. Що тепер робити? – бідкалася жінка. -Нічого, люба, в житті всяке буває. -Хіба вам моя знайома ситуація? Адже У вас чудовий чоловік, сім’я така міцна!
-Танечка, це тільки з боку здається, що мій шлюб ідеальний. Але я в тій же ситуації, що і ти побувала. -Ви серйозно? -Так, правда, навіть згадувати не хочеться. -Ну розкажіть, будь ласка. Як ви примудрилися при цьому зберегти шлюб? Олеся важко зітхнула. Вони з Семеном одружилися після університету. Загальний друг познайомив їх між собою. Багато говорили, що цей шлюб недовговічний, бо Семен був напрочуд гарний собою. Але він прожив без особливих труднощів цілих п’ятнадцять років. А потім Семен заявив, що як хлопчисько закохався в іншу, але розлу чатися не збирається, бо не хоче ділити майно, до того ж втрачати дітей. Олеся була в розгубленості.
Вона була глибоко вражена вчинком чоловіка. Але, з іншого боку, вона вважала себе зобов’язаною подбати про дітей. Вона розуміла, що розлу чення буде їй невигідним, бо чоловік добре заробляє. До того ж квартиру доведеться ділити. Тому вона просто змирилася. Просто перестала від нього чогось чекати. Зажила так, як ніби вони дві абсолютно вільні людини, яких пов’язує тільки штамп. Чоловікові це не сподобалося, він до того часу вже встиг втратити інтерес до kоханки. Вони так до цих пір і живуть. Інших чоловіків Олеся не має, але до чоловіка ніяких очікувань теж нема. А Семен намагається досі загладити провину.