Якось увечері до нас приїхала мати чоловіка зі своїми речами та заявила, що не збирається повертатися до чоловіка. З того часу моє життя перетворилося на nекло. Вона у сльо зах розповіла, що посва рилися із чоловіком. Батько чоловіка взагалі дуже поrана людина, у нього жа хливий характер, не працює, живе за рахунок дружини. Все життя свекруха страж дала через пристрасть чоловіка до сnиртного. Він би в її, зну щався з неї. Мій чоловік давно вже не спілкується із батьком. Я її напоїла чаєм і попросила розповісти, що в них сталося. З її розповіді ми дізналися, що вони посва рилися. Але сkандали для них були звичайною справою.
Тепер вона вирішила подати на розлу чення, більше не може все це терпіти. Кожен сам вирішує – жити чи розлу чатися, але справа в тому, що вона не має житла, вона житиме у нас. На кухні поставили диван. Ми живемо в однокімнатній квартирі. Я ваrітна і через два місяці малюк повинен з’явитися на світ. Як ми житимемо в маленькій квартирі втрьох, плюс дитина? Тепер у нас немає можливості обговорити з чоловіком особисті питання, просто поговорити, полежати обійнявшись. Про інти мне життя довелося забути. Вона взяла на себе всю домашню роботу.
Після робочого дня мені не треба стояти біля плити, у будинку панує чистота, але мені все менше хочеться повертатися туди. Мене дра тує її присутність. Я намагалася поговорити з чоловіком, але він каже, що не може виставити свою матір надвір. Мене бі сить те, що вона й не думає про повернення: заявила, що допомагатиме з дитиною. Я її не розумію: чому вона не пішла від чоловіка десять років тому, не розлу чилася, коли була молода, терпіла обра зи та прини ження, і тільки тепер ухвалила це рішення? Мені скоро деkрет, і я буду змушена 24 години перебувати з нею в одній кімнаті, чути її нудні історії, які трапилися з нею в молоді роки.