Я нещодавно наро дила. Синові 2 місяці всього. У мене були сkладні полоrи, тому мені довелося залишитися на два тижні в полоrовому будинку. Все було сkладно. Але добре, у мене гарний чоловік, у мене з ним все як треба. Чоловік – мій рятівник. Ми разом доглядаємо дитину. Я за дитину переживаю: він ще слабенький, трохи ми напоготові, раптом, не дай Бо же, захво ріє. Чоловік мій захоплюється гонками на позашляховиках. Але через те, що у нас наро дився син, хобі довелося відкласти. Нещодавно я все ж таки відпустила його, він дуже хотів. Перед цим він зателефонував своїй мамі, щоб вона прийшла допомогла мені із сином.
Чоловік не хотів мене залишати одну. Я чекала чоловіка надвечір; ми домовилися, що дитину купатимемо разом. Вже настав вечір, я вирішила зателефонувати чоловікові; щось він затримувався. -Олен, тут у Пашки щось з машиною трапилося. Ми її до сервізу веземо. Потім я відвезу Пашку додому та приїду. -Пашка твій живе за містом, нехай сяде на транспорт та їде сам. Льоня, ми ж домовлялися щодо вечора. В цей момент моя свекруха така: -Пашка – друг дитинства. Він друга у бі ді не покине. -Яка ще бі да, йому не 5 років.
Дорослий чоловік, може й сам доїхати. Коротше, я зателефонувала пізніше, вже було майже 11 годин ночі. Я чекала на нього, а його все не було. -Льонь, Ти де? -Тільки з автосервісу виїхали. Зараз їдемо до Пашки, думаю там залишусь. Вже пізно. -Де ти там збирався залишатися? Ми ж домовлялися до вечора, а не до ранку. Облиш свого Пашку і додому. Тут у мене телефон вихопила свекруху і давай у трубку кричати синові своєму: -Сину, не потрібно в ніч нікуди їхати. Це небезnечно. Залишайся у Пашки, вранці приїдеш. -Я не зрозуміла, він по бездоріжжю їздить – і це безпечно. А їхати порожньою асфальтованою дорогою – небезпечно? Я написала йому смс. -Ти Якщо мати слухаєш, тоді звідти їдь відразу до неї. Я тобі говорила до вечора, отже, сьогодні повертайся додому.