Ми з Мишком жили 20 років у шлюбі і вирішили змінити місце проживання. Діти у нас дорослі, живуть самі собою, тільки свекруха в мене не хоче нічого міняти. Вона на нашу квартиру поклала око. А ми вирішили не обра жати її, адже не чужа людина. Нехай живе в нашій, а свою здаватиме. Нашу квартиру ми й так не хотіли здавати, бо зробили новий ремонт. За рік ми вирішили відвідати маму.
Як зійшли з літака зателефонували їй, а вона стала сваритися, мовляв, мене немає в місті, і це моя квартира. «Не смійте заходити в будинок без моєї присутності». Чоловік розсер дився: «Це наша квартира», і повісив трубку. Ми були здивовані. Поїхали туди, піднялися на наш поверх, а там дитячий візочок. Я подумала, мабуть, у сусідів онуки прийшли. Відчинила двері, а там діти, і на звук дверей, що відкривалися, вийшла жінка.
Ми здивувалися і вона теж. Довго розмовляли і виявилось, що після нашого відходу свекруха здала нашу квартиру їм. Добре, що жінка була охайною, пригостила нас. Увечері прийшов чоловік жінки. Ми показали всі документи на будинок і самі стали здавати їм квартиру за нижчою ціною, ніж здавала свекруха. Вона ще й обра зилася на нас, що ми залишили її без коштів на житло.