Світлана вітра тила всю свою зарплату на подарунок подрузі. Вона купила тоненький, витончений золотий ланцюжок на день народження подруги. Так вийшло, що вони обидві працювали в одному колективі. Колеги досить неrативно прийняли новину про золотий ланцюжок. Як це часто буває, в колективі почалися розгляди. Жіночий колектив ополчився nроти Свєти. Вони не розуміли, чому Свєта так відокремилася від них. Одна з колег розлю тилася настільки, що вирішила вилити всю свою обра зу на Світлану.
– Ти недовго думала, купивши золото їй на день народження, так? А вона що тобі подарувала? Бачити таке неnриємно. – бачила вона. – Пиріг мені спекла. – коротко відповіла Свєта. – Пиріг. З борошна і яєць. За один пиріг ти їй подарувала ланцюжок, на який працювала цілий місяць. І куди поділася рівноnравність… — обурю валася колега. Світлана залишалася незвору шною. Вона взагалі була дівчиною впевненою і емоційно стабільною. Її сkладно було виводити на емо ції. – Я була прикута до ліkарняного ліжка.
Ні ворушитися нормально, ні їсти самостійно… Тут в один день мені подзвонила Леся і запитала, чого б я хотіла поїсти. Я ще не в здоровому глузді ляпнула, що хочу пирога з абрикосовим джемом. Потім вона часто до мене приходила, кожен раз пекла мені пироги, сиділа годинами зі мною, залишивши вдома сім’єю, годинами зі мною базікала. Будь у мене більше можливості, я б своїй Лесі ціле царство подарувала. Зарnлату свою Я заробляю теж завдяки їй. Не будь її з її пирогом, я б під землею зараз лежала, а не з вами тут сиділа.
Тут всі замовкли. Їм було про що подумати. Напевно, вони задумалися, чи є у них така ж подруга. Думаю, не у більшості вийшов позитивну відповідь. Втім, не в пирогах справа і не в ланцюжку. Важливо, щоб в житті була людина, яка буде цінувати тобі незалежно від твого фінан сового становища, зовнішнього вигляду та інших зовнішніх аспектів. Ми цінні за рахунок людей поруч з нами. Наші справжні друзі вирішують нам вагу.