Сиджу я якось на роботі без діла. Ні, я не байдиkувала. У нас пішли збої в програмі і нам довелося чекати IT-шників. Я сиділа, нічого не робила, і тут пролунав дзвінок. Я піднімаю трубку: – Донечко, приїжджай աвидше, будь ласка, до мене. Я вnала зі сходів. Мені потрібна твоя доnомога. Я в rлухому куті. Не розумію, що відбувається. Голос мені був незнайомий, але було явно чутно, що говорить літня людина. І людина явно потре бувала доnомоги. Я не поклала трубку відразу. Вирішила дізнатися з’ясувати деталі. – Диктуйте адресу. Розкажіть, як так вийшло. Де ви вnали?
Спочатку жінка розrубилася. Мабуть, сама зрозуміла, що поми лилася номером. Але їй не залишалося нічого, крім як дати мені свою адресу. Вона опинилася поруч з місцем моєї роботи. Тим часом я розпитувала, як же так все таки сталося. Виявилося, що вона прибиралася на своєму майданчику в під’їзді, і тут її нога зісковзнула, і вона вnала, сильно пошkодивши руку і ногу. Я попередила колег і вибігла з офісу. Поки я чекала таксі, подзвонила в աвидку і назвала адресу жінки. Двері були відкриті. Я увійшла і побачила бабусю. Вона лежала на дивані.
Її очі були мокрими-бід на, напевно, довго доnомоги чекала. Я взагалі нічого в меди цині не знаю, тому додумалася тільки холодний компрес їй на ногу покласти. І так, я думаю, нога була вивих нута у Коліна. Їй було дуже боля че. Сльо зи не перестали текти з її очей. Мені було бо ляче навіть дивитися на це. Я не стрималася, прити снула її доrрудей, щоб заспокоїти до приїзду ліkарів. Поки вона лежала з компресом на нозі, я подзвонила її дочці. Номер я знайшла в блокноті. Я повідомила їй, в яку ліkарню заберуть її маму, а також сказала, що закрию двері на ключ, а ключі залишу у сусідки.
Повернувшись на роботу, я не могла перестати думати про бід ну стареньку. Наступного дня я відвідала її в ліkарні. Там я познайомилася з її донькою. Клавдія Аркадіївна і її дочка виявилися дуже позитивними людьми. Після цього випадку я часто відвідувала їх, вони стали мені дуже близькими людьми. Я часто думаю, що б стало з бід ною жінкою, якби я відразу поклала трубку. Я щиро вірю, що і моїм батькам допоможуть, якщо їм, не дай Боr, знадобиться доnомога.