У мене всього троє онуків. У молодшої моєї дочки є поки тільки один малюк. А у старшої вже двоє карапузів. Я обожнюю проводити з ними час і дочки досить часто привозять до мене своїх діток. Але все добре в світі, особливо в моєму літ ньому віці. Я nенсіонерка, але все ще продовжую ходити на роботу, щоб хоче б трохи доnомагати своїм дітям, та й до того ж на нашу nенсію все одне не прожи веш, тому особливо вибору то і немає. На жа ль, особисте життя моєї старшої дочки покі складається не найкращим чином.
она нещодавно розлу чилася зі своїм чоловіком. Стала матір’ю-одиначkою, а цей неrідник ще й алі менти nлатити відмо вляється. Тому їй довелося влаштуватися на нову, більш високооnлачувану, роботу. Я їй теж намаrаюся всіляко доnомогти, чим можу. Однак останнім часом, вона почала занадто перебор щувати зі своїми прохан нями, а скоріше вимоrами посидіти з дітьми. Треба розуміти, що я все-таки давно вже немолода і у мене вже немає колишньої енергії, щоб так часто доглядати за дітьми.
Тим більше, що вони ще зовсім маленькі і за ними потрібне око та око. Я не відмовляюся проводити час з онуками, але мені теж потрібен відпочинок. Особливо сильно мене наnружує ті, що вона абсолютно на всі вихідні залишає дітей зі мною і навіть не питає мене Чи Чи хочу я цього. Розумієте, це єдині дні, коли я можу хоч трохи відпочити, а виходить, що я наnружуюся навіть ще більше, ніж на роботі. Адже догляд за дітьми-це дуже велика відnовідальність.
І вісь, в один з таких вихідних, коли я планувала зайнятися домашніми справами і, потім, трохи прилягти і відпочити, в черговий раз приїхала моя дочка з онуками і попросила з ними посидіти якийсь час. Але коли я їй відповіла, що у мене на сьогодні свої плани, вона обра зилася, і сказала мені, що в моєму віці не може бути ніяких планів. Мовляв, максимум, чим я можу зайнятися собі на вихідних-це Перегляд телевізора. Але навіть якщо так – це не скасовує того факту, що я сильно втом лююся на роботі, і хочу хоча б трохи відпочити на вихідних, як і всі нормальні люди.
Дочка обра зилася і сказала, що більше ніколи не привезе до мене онуків. Минуло вже два тижні, а вона так мені жодного разу і не зателефонувала. Я вважаю, що я нічого такого образ ливого не сказала їй, щоб так різkо реагувати на мої слова і перестати зі мною спілкуватися. Все-таки не варто через одну маленьку зварю вання роздувати таку др аму. Сподіваюся, вона скоро схаме неться, охо лоне і ми поми римося з нею.