Ми з чоловіком познайомилися в університеті. У нас завжди була симпатія одна до одної, але лише на третьому курсі ми почали зустрічатися. А після закінчення університету одразу побралися. Минуло вже п’ять років, але ми, як і раніше, шалено любимо один одного. Щоправда мій чоловік дуже хоче дітей, а мені поки не вдається завагітніти. В усьому іншому все добре. Тепер повернемося до студентських років. Справа в тому, що я вступила до університету разом зі своєю шкільною подругою Вірою. Ми дружили з нею з сьомого класу, як тільки вона прийшла до нашої школи. Ми були з нею не розлий вода, тому навіть вступати вирішили в той самий університет. Я дуже хотіла, щоб ця дружба пройшла перевірку часом, але, на жаль, цьому не судилося статися. На третьому курсі, коли ми з Васею почали зустрічатись, я помітила, що вона до нього нерівно дихає, весь час кокетливо хихикає над його жартами, постійно намагається доторкнутися до нього, коротше відверто фліртує з ним.
Майже відразу, як до мене почало доходити це, я вирішила, що продовжувати з нею спілкування не буду. Вася досі не розуміє, чому наші з нею дороги розійшлися чи просто вдає, що не знає справжньої причини. Він питав, що сталося. І я не стала говорити йому правду, а сказала, що у нас різні погляди на життя і мені більше некомфортно спілкуватися з нею. Його цілком влаштувала моя відповідь і на цьому тема була закрита. І я думала, що він теж не підтримує зв’язку з нею, але виявилося, що всі ці роки вони спілкувалися. А нещодавно я дізналася, що вона запропонувала мого чоловіка стати хрещеним батьком її дитини, і він погодився.
І все це сталося саме тоді, коли через п’ять років після нашого весілля я нарешті завагітніла. Але я не поспішаю повідомляти йому цю радісну новину, тому що мені не подобається, що він стільки років за моєю спиною спілкувався з нею, а тепер ще й став хрещеним батьком її сина. Я попросила пояснити його, чому він так вчинив. На що він спокійно відповів мені, що любить дітей, своїх у нас немає та й відмовлятися не можна, якщо просять стати хрещеним. А я ось думаю, невже він не розуміє справжніх намірів Віри? Чи прикидається? Не можу зрозуміти його і що робити – не знаю. Я думаю навіть про розлучення, тому що не уявляю, як після всього цього довірятиму йому. А що б Ви зробили у подібній ситуації?