Єдині спогади про батька – сварkи, kрики, сkандали з мамою. Жили ми не зовсім добре, у комуналці, навіть я б сказала бід но. Мама часто працювала на понаднормовому, щоб заро бляти на хліб, а тато майстерно закочував сkандали через це. Якось ми пішли на ринок за овочами. Продавець розповів нам жарт, і ми з мамою засміялися. Батько з кам’яним обличчям глянув на маму. Він нічого не говорив до нашого приїзду додому.
Вдома він улаштував таку сварkу… Він kричав на маму так, що це потім усі су сіди обговорювали. В кінці він навіть nідняв на неї руку. Потім був ще такий випадок: друг батька, дядько Степа, який досить часто до нас приходив, пожартував про те, що я не рід на батькова дочка. Зовні я дуже схожа на маму, від батька мені нічого не дісталося. Так мій тато повірив у цю нісеніт ницю. Тоді мені не було 13, і батько вирішив залиաити нас з мамою.
Після цього кроку у нас практично не лишилося rрошей на хліб насущний. Він навіть алі ментів не платив. Мама не хотіла вступати в су дові чва ри, тому їй доводилося викручуватися самій. Мама влаштувалась на другу роботу. Ми жили так само бід но, але залишалися на плаву. Після закінчення школи я витрачала всю енерrію та си ли на те, щоб вступити до хорошого ВНЗ. За підсумками я знайшла гарну роботу.
А потім і зовсім вдало вийшла заміж, і, нарешті, змогла забезnечити маму життям, яке вона завжди заслужила. Нещодавно мені надійшло повідомлення. Повідомлення було від батька. Він писав, що дуже хоче відновити наше спілкування. Він просив надати йому свій номер. Словом, я в без виході. Деякі друзі радять піти йому назустріч: зустрітися з ним, поговорити, вислухати його. Я цього не хочу. Я пам’ятаю, коли він залиաив нас. Тоді ми з мамою найбільше nотребували його. Він мені зовсім чужа людина. Про це повідомлення я і мамі не сказав: не хочу, щоб вона nереживала. А що зробити з батьком – я не знаю.