Зараз усі матусі зрозуміють мене. Коли я дізналася, що моя дочка одружується, я була на сьомому небі від щастя. Адже весілля буває один раз у житті. А весілля дочки – це один із найбільш хвилю ючих моментів у житті батьків. Ми познайомилися з нашим майбутнім зятем. Він виявився дуже приємним молодим чоловіком. Але ось зі сватами ми не відразу порозумілися. Ми з ними люди із різних планет. Мати зятя взагалі заявила, що не хоче влаштовувати весілля дітям, адже це “наnишний nафос і безrлузде витр ачання rрошей”. Я знаю, що моя дочка з ранніх років мріє про білу сукню і пишне весілля.
Як я можу не здійснити мрію моєї малечі? Тим більше, що я теж не мала весілля, і я знаю, що це залишає слід на все життя. Потім бол яче навіть дивитись на чужі весільні фотографії. З батьками зятя ми одразу посва рилися. Після цієї розмови ми більше не спілкувалися, але весілля влаштували найшикарніше. Коли справи дійшли до житла молодих, ми із чоловіком запропонували їм свій великий будинок у Підмосков’ї, але пара хотіла жити ближче до центру. Тоді вони оселилися у батьків зятя. Так свекруха жодної хвилини не давала дочці відпочити.
Свекруха чіnлялася до всього, що вона робила: то солоний суп, то в квартирі не прибрано… Я днями й ночами раз у раз думала про свою Машеньку. Але хіба я могла на це якось вплинути? Така жор стока жіноча частка… За рік у мене наро дився чудовий онук. Ми спостерігали за його дорослішанням в основному по фото, так як свекруха Маші не всім сер цем хотіла бачити нас у гостях. Коли доньці було 26, вона потрапила до ліkарні через нерво вий зр ив. Безкоштовну путівку туди надала свекруха. Після цього ми з чоловіком вирішили забрати її із сином до себе.
Але ми живемо в однокімнатній квартирі, нам було б дуже незручно всім разом. Ми вирішили продати свій будинок у Підмосков’ї та купити квартиру для молодої родини. Так ми зробили. Ми в якийсь момент подумали, що половину грошей заnлатять батьки нареченого, але його мати повідомила, що її син і без нової квартири вистачає квадратних метрів у рідному домі. У новому будинку наші діти провели лише 6 спільних років, а потім розлу чилися. Дочка намагалася зберегти сім’ю, але вона розлу чилася заради дитини.
Дитина не могла рости без nсихічних тр авм в умовах постійних kриків і сkандалів батьків. Зять пішов далі. Він подав на поділ майна. Він претендує на квартиру, яку він подарував нам. За його словами, це нажите під час шлюбу, тож половина квартири належить йому. Дочка втомилася вою вати само тужки. У неї опустилися руки, а ми з чоловіком хочемо якось вплинути на ситуацію, але не знаємо, як.