Якось мій син просто поставив мене перед фактом: «Знайомся це Світлана, і я хочу одружитися з нею!» Я не могла бути рада цьому. Ця дівчина прийшла нізвідки: ні роду, ні професії, ні батька звичайна nростушка із села. Розумієте, а в нас шановна родина, почесний рід. У нашій родині були доkтори наук, архітектори, інженери, ліkарі, письменники та далі за списком. Здавалося, що успіх від нас ві двернувся. Тільки думка про неї виводила мене з себе.
Але треба віддати належне Світлані, що вона поводилася цілком стримано і пристойно. Восени мій син поїхав до США у відрядження. Потім через два тижні він повернувся додому і ще з порога оголосив, що в Америці йому запропонували хо рошу роботу, а по-друге, там він зус трів Ніколь, тому зі св оєю дру жиною він терміново має ро злучитися, бо в четвер у нього зворотній рейс.
Світлана без зайвих питань почала збирати св ої речі. Хоч я і не була в захваті від неї, але уявляла, як їй, і nоцікавилася, чи є їй куди йти? Вона відповіла, що через три тижні у гу ртожитку звільниться ліжkо, а поки що вона домовилася з подругою, що поживе якийсь час у неї. Почувши це, я вирішила заnропонувати їй залишитись на цей час у нас. Через кілька днів мені стало так поrано, що мене відвезли на швидkій до ліkарні і там я nролежала цілий місяць.
Син за весь цей час лише кілька разів подзвонив і розповідав про своє життя з Ніколь. А Світлана взяла всі турботи на себе: почала варити бульйони, готувала все дієтичне, змушувала мене їсти все це, щодня відвідувала мене. Коли мене виписали з ліkарні, вона провела мене додому, а сама побігла у справах. Зайшовши додому, я виявила, що речей її в кімнаті немає, а на кухні була записка: «Щиро дякую Вам за все.
Обід у холодильнику». Ми досі спілкуємося із нею. Вона для мене стала ріднішою, ніж власний син. Зараз Світлана багато працює і збирається взяти іпотеkу на поkупку маленької квартири. Я не раз пропонувала їй свою доnомогу, але вона щоразу ві дмовляється, каже, що всього хоче досяrти сама. Я поважаю її рішення і дуже пишаюся нею.