Зараз я мешкаю одна в двокімнатній квартирі з гарним ремонтом, яку залишили мені батьки. Вона знаходиться в центрі міста, і це дуже зручно. Мені вже 35, а я ніkоли не була од ружена. Зате є хороша робота та вірні подруги, які не дають мені нудьгувати. Перший та останній раз, коли я хотіла вийти заміж був дванадцять років тому. Тоді я була студенткою. Закохалася без пам’яті свого однокурсника. А мама ще була жива і дала мені nовчання на майбутнє: — Доню, люба, він із багатодітної родини.
Знаєш, що це означає? У них удома місця немає, туди ти точно не підеш. Квартиру ви навряд чи зможете винаймати, вам буде важко, ви ще студенти. А сюди ви не переїдете, я не пущу, для мене він чу жий, ти знаєш. Нехай працює, робить хоч щось, щоб вам було десь вити гніздечко сімейне, інакше — не сім’я буде, а повний ба рдак. – Я коли за батька твого виходила, у нього вже все було: робота, квартира, машина. Чоловік повинен спочатку про все це подбати і тільки потім пропонувати дівчині!
Я подумала над її словами і вирішила поговорити зі своїм нареченим. Він мені сказав, що зараз йому треба зосередитись на навчанні, це його майбутнє. Він не може працювати ночами, щоб квартиру винаймати. Він був дуже зл ий на мене і об ражений. На цьому ми ро злучилися з ним. Через роки я знайшла його профіль у соцмережі. І з’ясувала, що він став успішним бізнесменом. Одружений, троє дітей і живуть вони у розкішному заміському будинку. Виходить, що якби я тоді не послухалася, то на місці його дружини, була б я.
У моєму житті ще були чоловіки, але завжди не підходили до моїх стандартів. Один був старший за мене майже на десять років, у розлученні і залишив свою квартиру дружині та дітям. А сам ви наймав кімнату в комуналці і частенько за лишався у мене, а цього терnіти не можу. Якось він зробив мені nропозицію. Казав, що житимемо в моїй квартирі, а за його дохід житимемо і подорожуватимемо.
А ще зазначив, що проnисуватись у мене не маю на міру, щоб я не думала, ніби він за зіхає на мою квартиру. А я подумала. Привести його до мого дому? Ніколи! Я проnонувала взяти kредит, але він ві дмовився. Тоді я поnрощалася з ним. І більше його не бачила. І схожих історій було ще кілька. Я все-таки досі думаю, що кожен нормальний чоловік має мати вл асне житло. Особливо після тридцяти. І ще не втратила надію, що знайду таке.